|
вірші про любов!!!!!!
|
|
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:30 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| вірші про любов!!!!!!
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:34 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Твої добрі великі очі
Знов беруть мене у полон...
Вириватися я не хочу,
Хай горить в мені їх вогонь. Зустрічаємось надто рідко,
Тільки й кажем привіт тоді...
Я не знаю ще й досі звідки
Добрі очі такі твої! А метелиця замете
Всі стежки, що до тебе ведуть.
Тільки знай я знайду тебе!!!
Де б не була я віднайду! Твої добрі великі очі...
Наче казки сон на яву.
Може дійсно вони пророчі,
Бо я ними лише живу. Я забув про буденні справи...
Я забув про усіх і вся.
Як зробити щоб пара стали?
Щоби була лише моя... А метелиця замете
Всі стежки, що до тебе ведуть.
Тільки знай я знайду тебе!!!
Де б не була я віднайду
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:35 | Повідомлення # 3 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Навіщо любити, якщо любов тебе вбиває.
Забирає все: мрії, надії й сподівання на щасливе буття.
Та коли відчуваєш її поруч забуваєш, що вона, як наркотик, висосує з тебе життя.
І кохаєш, сліпо кохаєш… втрачаєш душу… ненавидиш…
Але без неї вже жити не можеш. Всередині немає уже нічого,
Хіба-що пустеля від того жагучого сонця, твого сонця,
що спалило в мені все до тла.
Не так давно воно гріло, давало блаженство.
І мимоволі забувався, поринав у сон.
Якби я знав, що цей сон - безпробудний кошмар… “Приємний кошмар”. Здавалося б нереально.
Не хочеться просинатись, змінювати щось.
Забув про світ, що невпинно тисне на мене,
Про людей, що намагаються зробити те, чого ніколи не буде.
Злітаєш у небо... але одразу ж розбиваєшся об гострі каміння істини.
Звільнились думки, з’явилися мрії і покидають мене ніжно-пекельні сни.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:35 | Повідомлення # 4 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Я переповнена почуттями шаленими
Сльози, сміх, біль, кохання
Змішалося усе всередині
Я потребую правди і зізнання.
Мені потрібно знати де ти,
Чи думаєш в цей час про мене,
Мені так треба знати з ким ти,
Я хочу бути біля тебе.
Чому мовчиш, коли твій голос
Мені атк зараз необхідний?
Чому ховаєш свої очі,
Що поглядом мене завжди так гріли?
Своїм останнім шансом скористайся!
Посміхнись, поглянь на мене!
Запалити моє серце знову намагайся!
Можливо я ще раз згадаю про тебе.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:35 | Повідомлення # 5 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| В дні, прожиті печально і просто,
Все було як незайманий сніг,
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
Я сказала комусь: - Люблю. -
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе...
І не мріяла вже про тебе,
Щоби цим не образить тебе.
А буває - спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з невідомих нікому країв...
Є для серця така покута -
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:35 | Повідомлення # 6 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| "Небо на двох" * * *
Це що - мимовільність?закон? життєдайна потреба?
Незвичних душі почувань я ніяк не збагну:
Про кого б не думав,- я думаю тільки про тебе,
Кого б я не бачив,- я бачу тебе лиш одну,
Чого б не почув я, - твій голос у серці моєму,
Куди б не подався,- тебе зустрічаю в юрбі...
Весь світ, у якому порізно і поруч живемо,
Для мене змикається раптом в одній лиш ТОБІ. * * *
Усесвітнє вогниво поспішає за гору,
Оживають, як завше, сльози свіч.
Я вітаю щасливо снів пітьму неозору,
По думках заблукавши в чорну ніч. То ясні, то суворі, то чарівні казково,
То немов павутина - то вони...
У надхмарному морі нам стрічатися знову.
Ти засни лиш, єдина, ти засни... Не сумуй так далеко, бо душа не допросить,
І дороги до тебе криє мох.
Я ж безкрилий лелека... Та невже нам не досить
Почорнілого неба лиш на двох?...
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:35 | Повідомлення # 7 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора,
а вже мені будень диктує дощі та й дощі.
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола,
для смутків сутулих - непродощимі плащі? Вмовляю себе, що тиждень - це так небагато.
Ну, що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь, немов при багатті.
Дощі зарядили, такі затяжні-затяжні. Дороги розмиті, і чується крик журавлиний.
І ніч проминула, і сон не приніс забуття.
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини.
А якось жила ж я усе попереднє життя!
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:36 | Повідомлення # 8 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Любов прийшла…
Любов прийшла,
Закрила очі розуму рукою,
Й ти став немов кимсь іншим у самім собі,
Немов отрута розлиласая з кровю… Любов – вогонь,
Немов ти п'єш вогонь.
І світ замерз тобі навіки,
Бо сонце впало до її долонь… Любов – то лід,
А все – вода,
Усе навколо ніби розчинилось…
Розбилась дзвінко діамант-сльоза… Любов – то сон.
Земля з-під ніг щомиті може провалитись,
Ще мить і небеса розіб'ються, мов скло,
А ти усе не хочеш пробудитись Я знаю що написати! І хочеться щось написати,
І жить не охота уже,
Й не хочеться в тиші тонути...
Дрібний озноб в легені б*є...
Слова із-під пера мого будуть кричати. Любити, не любити, взагалі не жити,
Кохання і ненависть, а один лиш крок.
Так тяжко почуття не розп*ясти, не вбити,
Так тяжко вберегти між пальців слід зірок,
Вперед-назад ступить, помилувати-засудити... Так тяжко квітку з рук впустити,
Хоча вона пече й палає льодом.
Ти ж на краю, а чи не досить снити?
Та ні! Ламаю все життя одним невірним ходом.
Остання нота прогриміла, то час руки опустити... Навіщо ви мені усі тепер,
Банальні мрії та збиткові сни,
Чарівні очі моїх сліз озер.
Зверху гримить: свій розум преклони!
Та він не стане на коліна, він на хресті давно помер... А що робити звісно точно знаю...
Я в дощ піду і блискавку уб*ю,
А її тіло у кишеню заховаю,
Пізніше кров*ю її уп*юсь і згорю...
А зранку тишею стану... Чорна свіча горить у забутті
У тінях білої зіниці,
Білява ніч вмирає на хресті,
У тьмі від ранньої зірниці.
Біла вовчиця місяцю співа,
А він вмиває зорі кров'ю.
У тьмі світанку творяться дива,
А темношкірий день вбиває ніч з любов'ю.
Цілує руки, розриває тіло,
Потоки крові в срібному волоссі,
Шматочки тіні десь у гіллі,
Обривки тьми десь у колоссі. Ось вона я -- жертва в ім*я кохання!
Розтоптана розбита там на дні.
Мені лишилась пустота, лиш плеч стенання,
Це не життя, я лиш в пустому сні! Але цей сон реальний аж до крові,
І пустота навколо все залила.
Давай же! Смійся в лице любові!
Вона ще є хоча вже зникла! Розбий її з розмаху об бетон!
Скажи, що завжди ненавидів!
І стане дійсним пустий сон,
Сон у житті -- це мрія всіх сновидів! І буде пекло, будуть муки.
Проте реальність краще аніж сон,
Взаємна ненависть це краще від розлуки.
Давай же смійся з моїх ран! Скажи -- ніколи не люби!
Можливо когось іншого та не мене.
І ти без роздумів мене убив.
Давай же вдар в лице, розваж себе! Скажи що ненвавидів! Буде краще!
Бо буде хоч якесь та почуття.
З розбитою любов*ю жити важче,
А ненависть ще дасть мені якесь буття... Малюючи вогненні кола Благаю не дивись мені у очі
Ти там знайдеш лищ сильний біль
Ти так покріно віддаєм мені всі ночі
Тим самим підсипаєм мені в рани сіль
Даєш мені любов і пристрасть
І осипаєш ласками мене
А я не можу дать нічого... Ненаситність
І гостра залежність від тебе от і все.
Це ж не така страшна вина бути коханою та не кохати
Але й у голосі яким шумить трава
Чую лиш слово "покарати"...
Як боляче убити в кімсь любов
Тобі болить ще більше ніж йому
Можливо ти й звільняєш руки від оков
Та й платиш надто високу ціну
А серце ж не метал а лиш кришталь
Так легко випадково все розбити
Так легко кулею зробить печаль
Й одним невірним словом легко вбити...
Чом не задумуємося над им
Як тяжко і як просто все ж любити
Так легко й просто дихать тільки ним
Так тяжко через нього взагалі не жити
І знов за вікнами дощі
Земля розжарена знов охолола
А ти малюєш на моїй спині
Знов пристрастю вогненні кола
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:36 | Повідомлення # 9 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Прочитати думки твої,
Все, що в серці ти ховаєш,
що не скажеш прямо мені,
Все, що ти відчуваєш.
Заглянеш мені в очі -
Одразу ж дивне відчуття.
Невже ти бачиш те, що хочеш?
все те, що так приховувала я?
Якби ж могла я так зробити,
якби могла твої думки читати!
Хоча ні, краще все це залишити
І просто чекати, чекати.
Я знаю, прийде все-таки той час,
Коли здійсняться мрії мої
і я згадаю ще не раз,
що подумки ти говорив мені
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:36 | Повідомлення # 10 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| посміхаюся, а серце плаче
плаче, розривається, кричить
кричить від болю, розказати хоче
таємниці всі, але мовчить. ні, я сильна, я сміюсь,
життю радію,
ніколи не покажу своїх сліз
я просто сподіваюся і мрію. нехай всі думають, що я щаслива
нехай не знають про мій біль,
оптимістична, радісна, мрійлива,
ніхто не буде знати, ні! таємницю, що так моє серце криє,
про що говорим з ним на самоті,
про що воно так сильно мріє,
завжди триматиму в собі
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:37 | Повідомлення # 11 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Любов то вівчне слово
Його ніяк не можна вбити
Це є синонім слову щастя
Це є продовження життя У кожної людини в світі
Бував такий момент
Коли не можне не любити
Й кохання знищити на вік Любов тоді лише стає коханням
Коли цінуєш кожну мить проведену з коханою
І вже тоді ніщо не переможе вас
І не здолає міцні сіті любові
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:37 | Повідомлення # 12 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Сірий дощ
Вітри похмуру пісню заспівали
Про сірий дощ - про те,чого не знали
І думка,наче лист,туди-сюди літає
Куди сьогодні полетuть не знаю Не знаю чи знайду твій погляд знову
Чи розпочнем трагічну цю розмову
Не знаю,що керує зараз мною
Твоє бажання чи листи зимового сувою Про вітер ти казав,що він нудьгує
Що ранок без обличчя й мертвого дратує
Про мене ти нічого не казав ніколи
Лиш сірий дощ веде з тобою ці розмови Ти не дивився ввічі небу голубому,
Бо довіряти бидеш завжди лиш німому
Твого обличчя справжнього не знала,
Але чомусь завжди тебе кохала...
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:37 | Повідомлення # 13 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Знов засяяло сонце над хатами їх,
Знов тебе розбудив ніжний, лагідний сніг.
Чом обличчя твоє знов сумне? Розкажи,
Що ти бачила, бувши із ним на межі?
Що тебе спонукало знов із ним піти геть?
І за що покохала ти брехні його мед?
Пам'ятай, бо він правду від тебе ховав,
Завжди поряд був той, хто тебе цінував.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:38 | Повідомлення # 14 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Мені подобався давно ти:
Твій сміх, твій образ, все що є
І я чикала тої миті коли побачиш це все ти
Я сумувала, і страждала коли не бачила тебе
Я навіть плакала за тебе
Але не бачив ти мене.
Моє серденько розривалось
Обличчя сльозами зливалось
Дивилась жалісно на вас
Минав повільно весь цей час.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:38 | Повідомлення # 15 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Пробач мене за ті бесонні ночи,
Що кидали мене у забуття.
Тоді лежала я і думала, що хочу
Тобою жити, потім засинала я.
То вже була не ніч. Ранкові роси
Вагалися згасити серця плач.
Вони лиш виливалися у сльози...
Пробач мене!.. "Мою любов пробач!"...
Були якимись незбагненними слова,
Які шептала я, все марячи тобою.
Моя любов жива! І я жива!
І навіть та роса здавалася живою. Пробач за пісню, що в грудях тремтить,
Яка знедолена не з'явиться в повітрі.
Пташиною заснула, то ж хай спить.
Ти не буди її, забуть слова завітні.
А навесні пташина заспіває,
Та тільки інший буде слухати її.
Ймовірно, він так ніколи і не взнає,
Що пісня та - агонія любові у вогні.
Останні плач без віри і надії...
Зірвався плач... Прийшло розчарування...
У мене залишилися лиш мрії
Про наше ненароджене коханн
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
