|
вірші про любов!!!!!!
|
|
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:38 | Повідомлення # 16 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Моє кохання, поруч будь зі мною
Спекотним літом, лютою зимою
Коли світанок змінить сиву ніч,
Побудь зі мною люба віч-на-віч. Бо без кохання, ласки та тепла,
Не уявляю я свого життя.
Помру, напевно, від пекельних мук,
Якщо не поцілую ніжних рук... Якщо не уловлю я погляд твій
Очей чарівних у ночі сліпій
То серце моє в мить припинить хід.
Помру не дочекавшись сонця схід.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:39 | Повідомлення # 17 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Я так чекала зустрічі з тобою
Я так молила Бога бачить в сні
Я так люблю тебе мій милий,
Що аж погано робиться мені.
Я цілий день все думаю про тебе,
Збагнути я не можу все ж ніяк
Чому я мучусь так коханий через тебе?
Чому не сплю в ночі я хоч би як?
Закрию очі – там тебе побачу,
Відкрию - образ знову твій.
І голос мені чується повсюди,
Твій любий сміх, й веселощі твої
Зустрітися з тобою знов бажаю
Хоч вранці, по обіді, навіть в ніч!
Коханий тягне все до тебе
І я не знаю в чому річ.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:39 | Повідомлення # 18 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Навпомацки в дощ. Попідтинню.
Немає.Немає.Нема.
Ти мариш а може хворієш.
Ти мертва, а може німа. Як згубно, та все ж непомітно.
Немає.Немає.Нема.
Ти сльози ховаєш від вітру-
Самотня а може сумна. Ти може, один лише дотик
Чи, може зрадлива мана
Самотня. Сумна. Непривітна.
Немає.Немає.Нема
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:39 | Повідомлення # 19 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Не тривож. Облиш мої думки.
Спокій дай і вдень, і серед ночі.
Дай набратись сили на роки,
щоб забуть твої блакитні очі.
Залиши, прошу, мене саму,
дай прожити трохи сьогоденням,
а ти звеш і маниш в давнину,
моє серце затиснувши в жменю.
Забирись і згинь з-перед очей,
не блукай, мов привид, всюди слідом,
не торкайсь рукою до плечей,-
ти приносиш тільки муки й біди.
НЕ судилось, не збулось, хто зна,
може все до кращого ведеться,
тільки та проклята давнина
все частіше моїм щастям зветься.
Знову й знову, вже у котрий раз
я жену тебе від свого серця,
та твій голос кішкою що раз
лагідно об ноги мої треться.
Скіли можеш мучити мене,
ц душі забутій метушиться,
як сірник, спалахую вогнем,
як буває щось про тебе сниться,
як забути дні оті, де ти -
не дає ніхто пораду гожу...
і лишити, кинути, втекти,
я від тебе хочу і не можу.......
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:39 | Повідомлення # 20 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| .Зустріч До зустрічі залишились хвилини,
Оті миттєвості, в яких тебе нема.
По ним душа моя до тебе лине,
Вона отут, в листі, вона – слова. І ти живеш в поемі сотні літ,
Написаний в рядках віршу німого.
Ти – моя муза, мій тремтячий слід,
Моя колись протоптана дорога. Ти – сонце, проблиски надії,
Коли крізь хмари промені-слова
Із вуст твоїх моє обличчя гріють,
А в них живе поезія нова. І зустріч нам дарує чисте небо,
Безхмарний день, тепло ночей палких.
Пишу поезію – і думаю про тебе,
І ти живеш у ній, в словах отих. Моя уява пише образ твій,
І ти здаєшся дещо ідеальним.
Цей вірш присвячую тобі, коханий мій,
Нехай порукою він стане у коханні.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:39 | Повідомлення # 21 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Залежність Залежність зникає, коли нема чого чекати,
Коли нема нікого дуже близько тебе.
Завжди було так тяжко щось сказати,
Знаючи, що біль поранить тільки себе.
Ту мелодію уже немає сили слухать,
І пекти хліб як любиш тільки ти.
Колишнього бажання очі вже не мають,
Бо вже давно немає того «ми».
І не було ніколи… все було несправжнім -
Із самого початку не моє.
Якби хоч трохи дбав і був ти обережним,
Мабуть не віддала тобі все те, що було лиш моє.
І не було б образи, але чого гадати,
Навіть якби не віддала свої думки
Усе одно, коли лягала б спати,
Перед очима був би тільки ти. І знову я кажу, що більше так не буде
Але не знаю точно – я ж така слабка.
Звичайно, дуже скоро все забуду
Хоч і слабка, але усе ж таки стійка.
Та як не хочу знов розчарування…
Не допустити треба сум у душу.
Тому ще раз прийму собі вітання:
Я більше перероблювать себе не мушу.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:40 | Повідомлення # 22 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Ми залишилися самі
Дивилась в очі я твої
Як небо сині й неземні
Але пусті… Я знала ти мене не любиш
І поцілунком своїм згубиш
Мене неначе, й небуло
Як подругу мою давно. Я відвернулась й відійшла
І по щоці зійшла сльоза
І я пішла, і я пішла
І стала я, немов, чужа. Ти підійшов і обійняв
І в шию ти поцілував
А поцілунки були зимні
Обійми також неприємні. А я стояла і мовчала
Нічого навіть не сказала
В душі так боляче було
А серця й наче небуло! Я знала, що це був обман
Хоча й залишилася там
Для того, щоб сказать тобі
Що не приємно це мені. І я сказала, небоялась
І посмішку твою впіймала
І загадкову й незвичайну
Таку як сонечко печальне. Ти відійшов такий похмурий
А я сказала, що нелюбий
Мені ти був завжди, і є
І не любила я тебе. Хоча збрехала я тобі
Але полегшало мені
І розвернулась я, й пішла
І гордість свою зберегла.
Додати запис|Видалити
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 16:40 | Повідомлення # 23 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Ми розійшлись по сторонам
Ти тут, а я залишусь там
Не хочу бачить більш тебе
Я знаю кинув ти мене Не хочу я лишатись тут
У пам*ятті сумних думок
Ти не побачиш мене знов
У серці в мене вже замок. Кінець… Ми розійшлися давно
І не вернусь до тебе я
Така тендітна як була
Забудь мене й моє ім*я
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:36 | Повідомлення # 24 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Я іду… Не потрібно мене зупиняти,
Казати що любиш. Я не хочу прощатись,
Я лиш хочу піти… Але ти зупиняєш.
Нагадуєш те як ми цілувались… Поцілунки для мене були наче казка.
Яка вже минула і більш непобачу я очі твої.
Але це лиш відмазка…
Все я пішла… І ти знов зупиняєш.
І кажеш, що любиш.
Але це лиш слова, якими ти так розкидаєш.
Мене вже нема… На вигляд я весела й говірка,
Як та сорока люблю гомоніти,
Але моя душа і серце, як земля,
Яку ніхто не може вже зігріти. Як боляче було мені тоді,
Коли казав оці слова прощання,
В твоїх очах було все, крім кохання,
Яке ти присягав віддать мені. Я сильна, і тому не заридала,
І не пішла жалітися комусь.
Я лиш стояла і чогось чекала,
Невірила нікому, я чомусь. Пройшли часи, і я тебе забула
Забула все, і очі ці твої
Як океан пусті і голубі
Які хотіли так згубить мене
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:37 | Повідомлення # 25 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Це аромат солодкого вина,
Що п"ється вдвох і без нудних банальних тостів.
Так пахне пахне так мелісса запашна,
І після втомливого дня морозна постіль. Так пахне молоко і свіже сіно
І преріями вмитий жеребець,
Небесно чиста ангельська дитина
І наречена, що ступила під вінець. Так пахне під час шторму океан,
Берези недоторканих дібров,
Ранкова мла, роса, легкий туман...
ТАК ПАХНЕ ЛЮБОВ Цей смак джерельна має прохолода
І в горах кришталево чистий сніг.
Це смак морської тихої погоди
Й під місяцем прогулянок нічних. Цей самк у посмішці і у сльозах,
У пошепки промовленому слові,
В поемах, у сонетах, у піснях...
ЦЕ СМАК ЛЮБОВІ Так соловей свою виводить трель,
У такт у жилах кров пульсує, б"ється,
І грає в самоті віолончель...
У РИТМІ СЕРЦЯ
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:37 | Повідомлення # 26 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Пробудись! Я розбуджу у ній кохання.
Таке до Бога моє прохання.
Прошу терпіння віри в нього.
І страх жену, жену тривогу.
Немає серця кам’яного.
Розтоплю я хоч сам граніт.
Зустріну я, скажеш: “Привіт!
Люблю тебе багато літ,
Кохала і не знала цього,
Жила тоді я геть убого.
Тепер вже сонце ясне з неба
Нагадує мені про тебе.”
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:37 | Повідомлення # 27 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Боже, відкрий їй любов,
Відкриє в собі хай кохання
Прошу тебе знову і знов:
Хай не буде між нами прощання.
* * *
Що з нами? Зі мною?
Вона це? Чи ні?
Коли заслужу вже покою?
У смерті та в сні?
* * *
Жити. Життю все радіти.
Засвоїв це добре я,
Та кохання своє нікуди діти.
Ти ж залишаєшся тільки своя.
* * *
Покохай вже хоч іншого,
Відкрий своє серце йому.
Чому вже не прошу я більшого?
І сам я не знаю чому...
* * *
Тебе хоч зустріну щасливою
І спокій огорне мене,
Шукатиму далі я нивою
Оту, що в картинах Моне.
* * *
Не любиш нікого?
То скільки ж чекати
Любові із серця твого.
Не любиш? Не буду ридати
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:37 | Повідомлення # 28 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Ти мрій, кохай і будь коханим,
Життя – то лиш коротка мить.
Віддай всю ніжність почуттям жаданим,
Бурхливим днем сторіччя пролетить. Не бійся дати серце тій людині,
Яка, без роздумів, дала тобі себе,
І подивися в очі ті невинні –
В обійми свої кличе лиш тебе. Піклуйся, жодна щоб сльозинка
З очей тих милих не скотилась долі,
Її ж душа тендітна, як пір’їнка
І більше не хоче вона плакати від болю. В думках своїх малює вона світ
Дитячих мрій в дорослому житті,
І кожне слово з твоїх уст для неї заповіт,
І не згуби її ти роки молоді. Люби її! Ти чуєш?
Чуєш? Вона не хоче цього болю.
В обіймах щастя ти відчуєш,
Коли коханню віддаси ти волю.
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:38 | Повідомлення # 29 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Скажеш ти мені слова кохання,
Довгождані і раптові водночас,
І прозоре зоряне мовчання
Забринить словами поміж нас.
«Ти любов моя» -- розквітнуть взимку квіти,
«Ти любов моя» -- і зашумлять сади,
«Ти любов моя, ну де з тобою дітись?
Стань моєю, лиш моєю назавжди».
Ті слова, такі мені важливі,
Назавжди у серці збережу;
Гляну в твої очі і сміливо,
Щиро, як на сповіді, скажу:
«Ти любов моя» -- і забринить піснями
Вечір, мерехтливий від зірок.
«Ти любов моя, на край землі з тобою
Невідстанно, завжди, крок у крок».
І любов всесильна, всемогутня
Буде нам супутником в житті.
Жде щасливе нас і радісне майбутнє
І для нас відкриті всі путі.
Ми підемо разом по стежині
Аж туди, де щастя нам сія,
І тоді, як ми говорим нині,
Скажем разом: «Ти любов моя».
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
| натуся-галюся | Дата: Субота, 10/01/23, 17:38 | Повідомлення # 30 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Статус: Offline
| Сиди та слухай
як десь там, за вікном смакує хтось літній вечір
десь там, хтось сидить та дивиться на зорі,
хтось займається кохання на небесній дорозі,
а хтось сидить та плаче,
минуле своє повертає ледаче.
Посміхнись, як тоді, пам’ятаєш?
Доторкнись та поцілуй, як тоді, відчуваєш?
Відлітай якщо вже відлітаєш,
Та не забудь повертатись, якщо крила вже маєш.
Візьми мене із собою, я теж літати навчуся,
Любов’ю своєю до тебе міцно притулюся,
і щасливі будемо ми,
щастя нашого ми не знайдемо межи.
Прокинемося якось вранці та оглянемося в минуле,
Де відносини наші були ще зовсім юні,
Спогади та думки за думками,
Миті щастя, кохання – все вже без нас, різними шляхами.
А ти все одно посміхнись та дивись у минуле,
У вічі мої зазирни та згадай як у серці вперше приємно кольнуло
дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
|
| |
| |
