[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 3 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Форум » Розваги » сторінка настрою » вірші про любов!!!!!! (вірші про любов!!!!!!)
вірші про любов!!!!!!
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:38 | Повідомлення # 31
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Чорно-білий

Чорно-білий день і чорно-білий ранок,
Чорно-білий фільм ожив з екрану,
Чорно-біле сонце із сумного неба
Світить, наче в ньому тут нема потреби.
Чорно-білі квіти погляд не дивують,
А вітри холодні по дахах мандрують.
Чорно-білі стіни, чорно-біла стеля,
За моїм вікном з’явилася пустеля!
Кожну мить я бачу світ оцей змарнілий,
Стільки кольорів, але тут чорний й білий.
Чорно-білі фарби й чорно-білі далі
І нічого зовсім! Все життя в печалі.
Милий мій, ти бачиш, який світ жахливий?
Без твоїх цілунків став він чорно-білий.
В чорну ніч і білі зорі кольорові мрії
І яскраві сни солодкі, теплий вітер віє.
Обіймаю тебе ніжно, щастя розквітає,
Сохнуть сльози і надія радість повертає.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:39 | Повідомлення # 32
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Чи моє серце зупинилось,
коли на тебе я дививсь?
Чи то мені так причудилось,
чи я тебе так полюбив?

чи, може , це було видіння,
яке побачити я встиг,
чи може ти - моє спасіння,
останній проблисток весни.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:39 | Повідомлення # 33
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Струни Сходу

Останні струни Сходу розсипались у тьмі,
Не стихне лише серце, палаючи в вогні.
Всім тілом відчуваючи тебе, цілую твої очі
І крики щастя мчать крізь мрії цієї зоряної ночі.
Багаття ніжний дотик твоїх губ розпалює в мені,
Ввижалась пристрасть ця лише в далекім сні,
Але тепло і ласки твоїх рук такі жаданні!
Я бачу тонем ми з тобою в цьому солодкому коханні,
Де кожен рух в обіймах долі і є сама любов,
Затримуючи дихання, я чую як пульсує дика кров.
І ясним поглядом милується ця нескінченна ніч,
Лиш ти і я, і місяць з думами у небі віч-на-віч.
І розумію я, він заздрить нам, але в бездонний час
Його тужливий німий погляд не потривожить нас...

Останні струни Сходу сховалися у тьмі
І листопад за вікнами співає нам пісні.
Вмираючи, пожовкле листя мріє про життя.
Дарма! Суворий вітер осені не дасть їм майбуття.
Та що мені тужлива осінь і сльози літніх днів?
Твоє гаряче тіло відчуваю і не знаходжу слів.
"Кохаю тебе, сонечко" шепочеш лиш мені,
Блаженно я вдивляюсь у твої очі карі чарівні...
О, не минай, кохання ніч, забудь про сонце й ранок,
Сховай проміння дня і пргони світанок!
Але не владне людство зупинити час і долю,
І рвуться почуття і сльози із серця та на волю!

Останні струни Сходу розтанули у тьмі...
І стихло навіть серце, згорівши у вогні.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:39 | Повідомлення # 34
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Боріться за своє!!!!

Бувай, пробач мені, кохана
Мене даремно ти не клич.
Я йду в світи іще незнані,
де майбуття вже вкрила ніч.

Завжди я буду пам'ятати
Той час любові і розлук.
Тебе завжди буду кохати,
Мій вірний, щири, добрий друг.

Я вірю: на стежках життєвих
тебе зустріну ще колись,
Та за любов боротись треба
Щоб наші долі обнялись.

Нема в любові остаточних
Поразок чи то перемог.
Йдемо дорогами своїми
Крізь град незгод і дощ тривог.

В години ці, далекий друже,
Я буду згадувать тебе.
І не завуду, вірю дуже,
Що щастя наше ще прийде.

я намагався але неполучилось.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:40 | Повідомлення # 35
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Бережіть і шануйте своє Кохання

Ми знову зустрілись...
Я поглянув в твої очі -
Такі бездонні , наче небо голубе,
І знову пригадались довгі ночі,
Коли я ніжно обіймав тебе.

Я знову пригадав
Твоє волосся,
Тонку і ніжно-серпанкове, наче сніг.
Знов вітер дорікнув і золоте колосся:
- Чому любов свою ти не зберіг?
Бурдяк Ігор.

Забув усе, що не збулося.
Я вже не той. Я вже не я.
Чого ж так боляче і досі,
Коли звучить тво ім'я.

На небі зорі ці ось дві -
Це ти і я, це ми з тобою,
Ідучи стежкою стрімкою,
Ми будем двоє у житті.
Лиш ти і я, і ми з тобою.

І вітри буйні і хмарки
Згасити схочуть ті зірки,
Але усе перенесе кохання нашого вітрила.
І я - як ніжність, ти - як сила,
Бо ми з тобою одна - це одна душа
Великого духовного мірила.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:40 | Повідомлення # 36
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Зимова ніч

Не можу мовчати! Думки мої в полоні,
Сріблясті сніжинки упали на долоні.
Вечірні сутінки, зимова казка, сяйво й ти
Ти звідусіль…Ти навкруги але до тебе не дійти.
В моїй уяві тане блискавка кохання,
Спалахуючи, меркне й обертається в чекання
Яке стискає серце в болісні години ночі
Ти звідусіль…Крізь тугу й розпач бачу милі очі.
Прокинувшись уранці, я кричу – не хочу жити далі,
Бо знаю - кожна нова іскра дня не прийде без печалі.
А місяць сльози ллє на білий сніг і розуміє,
Холодним трепетом мою самітність не зігріє.
В пориві ніжності себе я обіймаю.
Та де ж ти? Говори зі мною, я благаю!
Мільйони слів схопили душу й розчинилися в проханнях.
Якби ти тільки знав що можна заблукати у бажаннях!
Але це трапилось, борюсь із пристрастю й вмираю,
Промінчик сонця із-за обрію без посмішки стрічаю.
Невже нема тепла закоханій душі морозною зимою?
Врятуй від гибелі, коханий, говори зі мною.
Ти звідусіль…Мій біль, моя любов, моє життя,
Наповнюєш мене коханням і даруєш почуття.
А зараз тиша, німа тиша, мертвий час…
Молю, коханий мій, засяй у сні сю ніч мені хоч раз!
Віддай всю ніжність і натхнення, ось моя любов - візьми...
Так хочеться з тобою розмовляти під час нічних поем зими.


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:40 | Повідомлення # 37
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Вогонь кохання

Вогонь кохання мене палить до нестями
Палкий, безжалісний і водночас приємний.
Життя наповнено лиш почуттями
І мріями… Та днями, що проходять не даремно.

Втираючи сльозинку, дивлюсь на зорі в темнім небі
І обережний вітерець обійме мої плечі,
Увесь цей світ, хмаринки й сонце – все для тебе,
А як тебе нема – безбарвна порожнеча.

І знову прийде вечір, настане ніч, усміхнеться світанок,
Дощом заплаче височінь, веселка зачарує.
Та чи поманить щастя той чудовий ранок?
І як тобі я ніжний поцілунок подарую?

Не бачивши тебе ніколи, від любові я вмираю,
Екран не дасть відчути твій солодкий подих.
Як квіточку, надію у своїй руці тримаю,
А пелюсток на ній немає жодних.

І хтозна, може вічна відстань що між нами?
Чи моє серце витрима розлуку?
Покаже таїнство, що криється за снами
Й бажаннями, що витримали муку.

Я закриваю очі й уявляю насолоду зовсім близько,
Здається, що на крилах я лечу до тебе і шепочу.
Прокинувшись, в стражданнях падаю я низько
Так боляче, що існувать без тебе вже не хочу.

А десь за морем серденько, яке мене кохає безупинно.
Ми подолаєм невмолимі кілометри поміж нами.
Я підійду до тебе і невинно
Тихенько доторкнусь до губ своїми ніжними губами.

Вогонь кохання мене спалить, я без тями.
Палкий, безжалісний, без тебе ще й жахливий.
Життя вже переповнено лиш почуттями…
Кохаю я тебе! І кожна мить без тебе неможлива


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:41 | Повідомлення # 38
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
В альтанку задувало снігом
Із Лаври срібний передзвін,
Довкола все було чарівно,
І я посмів пишатись цим...

Був тихий вечір листопада,
Вже для кохання був не час,
Вільготним холодом сніг падав
На все навкруг, та не на нас.

Не знаю, чом я так кохаю,
Не знаю, чому це кажу,
Не знаю, чому ти мовчала,
Коли тобі казав люблю...

Вільготним холодом сніг падав
Про очі київських огнів,
Одна з моїх, можливо, вада:
Не вмію я любить без слів,

Не вмію зір я дарувати,
І скільки того не проси,
У серці сумнів буду мати,
Якщо ти не відповіси,

Чи любиш...Може тільки граєш
Зі мною у приємну гру?
Ти моє серце не розкраєш,
І я так просто не помру,

Коли ти скажеш все, що маєш
На думці в себе замість слів,
Що, вголос сказані, постали б
Чорнотою сліпих круків...

Дізнатись хочеш все ж причину,
Чом замка тобі не зведу?
Ти збудувала міцну стіну,
Поставивши мені мету.

Не вмію я, не хочу навіть
Хапати з неба ні зорі,
Бо лише та умови ставить,
Що не кохає взагалі...


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:41 | Повідомлення # 39
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Я так тоді хотів дощу!
Дощу - кричу! Нема дощу.
Немає більше тут тебе.
Ти там залишила мене!
А я завмер, лише на мить,
І колить серце, бо болить!
Душа ридала у цю мить,
Та щось іще в мені горить.
Не дав я впасти ні сльозі!
Зжимало серце у ті дні,
Все повернулось, як тоді,
І я не чув вже у собі,
Не чув нічого! Я помер?!
І я побіг. Побіг туди,
Де немає суєти! Де тільки я!
Де мить моя, де простір мій,
В країні мрій, дивних подій.
Там падав дощ, там була ніч!
Я розбудив холодну ніч,
Я погасив коханя піч!
Здається вже спокійний я,
І чую лиш серцебиття,
В тривожній тиші.
Це ж життя, подумав я,
Я не помер, я зупинився,
В обіймах страху я спинився,
В порожній долі опинився,
Без шляху в даль, - я один!
І я спитав себе – чому?!
Куди біжу, чому кричу?
Чому не чую що кричу?!
Чому не бачу, що живу?!
Чи це не сон все, не обман?
Оцей густий життя туман!
А відповідь десь є в мені,
Вона далеко у пітьмі.
Я йду до неї у ці дні,
І гублю роки молоді!


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
натуся-галюсяДата: Субота, 10/01/23, 17:41 | Повідомлення # 40
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 996
Нагороди: 13
Репутація: 8
Статус: Offline
Минає час, біжать години,
А я чекаю, що прийдеш,
Бо пам’ятаю ті хвилини,
Як ти по берегу ідеш.

Бредем, всміхаєшся, питаєш:
“Чого хотіла б у житті?
Чи є хоч щось, за що караєш
Свою ти душу у бутті?”

А я іду, відводжу очі,
Бо знаю вже – люблю тебе,
І знаю я, чого я хочу –
Тобі віддати всю себе.
(З тобою бачу я себе)

Минув той вечір, вже і другий
Зникає в темені ночей.
Вбиває знов смертельна туга
За блиском тих твоїх очей.

А я сиджу, не розумію,
Чого ти так себе ведеш?
Твоєю бути я волію,
(з тобою бути я волію)
А ти від теми знов ідеш.

Тікаєш, кажеш, що “не треба,
Так буде краще для обох”.
А в мене є в душі потреба,
Щоб ти і я були удвох.

Ти знову кажеш: “Я не знаю.
Потрібно думати мені.
І знов мовчиш. А я страждаю.
Не сила втримати в собі

Ті сльози, біль, що породили,
Твій страх, любов і сум’яття.
Так Бог зробив, що полюбила
Тебе на все своє життя.

...І знов одна. Чекаю знов,
Що час настане і хвилина,
Коли ти скажеш: “Це – любов.
І ти для мене... Ти – єдина”,

Попросиш: “Сонечко, не плач.
Я так люблю тебе, ти чуєш?
Пробач мені, за все пробач.
Я бачив те, як ти сумуєш.

Та я не міг, я воював
Зі світом, страхом, із собою.
Та все минулось, час настав,
Тепер навіки будемо з тобою!”


дружба! Вообще нужно ли это понятие? Чтоб лишний раз понять, что друг может быть предателем?! Наверно нужно. Ведь кроме того, как подставлять, дружба учит еще и прощать.
 
rubbearДата: Неділя, 10/02/07, 15:15 | Повідомлення # 41
Лейтенант
Група: Друзья
Повідомлень: 60
Нагороди: 4
Репутація: 2
Статус: Offline
***
Мені наснився сон цієї ночі,
Що ніби-то пливу я у човні
Й крізь марево туману бачу очі
Твої, коханий, милі, дорогі.
Я зупинилась, опустила весла,
І стала приглядатися туди
Де ти стояв, і зовсім, так, не весело…
Благав; 'Кохана йди…'

***
Зрада

Вечір вже догорів
Ти стояла одна
Тихо падала ніч на алеї
Ти не знала, що він
не чекає тебе
Він шукає вже інщу лілею
Не чекай і не плач
Не сумуй не ридай
Він не вартий палкого кохання
Ти його розлюби зустріч з ним не шукай
Не ховайся у теплі страждання.
А якщо і колись
Ти зустрінешся з ним
Ти вдавай, що йому ти не рада
Будь ти горда – як меч,
Будь як камінь тверда,
Хай подумає, що таке зрада?!

Додано (10/02/07, 15:12)
---------------------------------------------
***
Кохаю

Кохаю тебе мій коханий,
Кохаю у сні й наяву,
Кохаю від ночі й до рання
Тобою одним я живу.
Нехай ти про мене забувся,
Не хай пролетіли роки,
Але моя пам’ять не згасне,
Для мене ти в світі один.

***
Ти пам’ятаєш?

Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч
В той день, коли цвіли сади?
Ти пам'ятаєш ніжні мої руки
Й несмілий шепіт: '…чекаю, прийди…'
Ти пам'ятаєш, як ходили разом
Алеями, що іскрилися в росі?
Ти пам’ятаєш, як казав: 'Кохаю…'
Тримаючи троянду у руці?
…Я пам'ятаю, милий, все я пам'ятаю
Як жаль, що вже забувся ти.
Але пройдуть роки, й колись в печалі
Згадаєш ти мене в полоні самоти.

_________________
Мне важно знать,
Что ты всегда со мною,
Делить с тобой смешинки и грустинки,
Любить тебя всем сердцем и душою,
Ведь ты – моя вторая половинка!

Додано (10/02/07, 15:15)
---------------------------------------------
***
Кохаю

Кохаю тебе мій коханий,
Кохаю у сні й наяву,
Кохаю від ночі й до рання
Тобою одним я живу.
Нехай ти про мене забувся,
Не хай пролетіли роки,
Але моя пам’ять не згасне,
Для мене ти в світі один.

***
Ти пам’ятаєш?

Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч
В той день, коли цвіли сади?
Ти пам'ятаєш ніжні мої руки
Й несмілий шепіт: '…чекаю, прийди…'
Ти пам'ятаєш, як ходили разом
Алеями, що іскрилися в росі?
Ти пам’ятаєш, як казав: 'Кохаю…'
Тримаючи троянду у руці?
…Я пам'ятаю, милий, все я пам'ятаю
Як жаль, що вже забувся ти.
Але пройдуть роки, й колись в печалі
Згадаєш ти мене в полоні самоти.

_________________
Мне важно знать,
Что ты всегда со мною,
Делить с тобой смешинки и грустинки,
Любить тебя всем сердцем и душою,
Ведь ты – моя вторая половинка!

 
ArielДата: Субота, 10/03/20, 14:55 | Повідомлення # 42
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 10
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Лиш мелодію чарівну серцем відчуваю,
Як люблю тебе безтямно,
Люблю і чекаю.
І цю пісню, чисту, ніжну світу заспіваю.
Про любов, що сонцем сяє,
Про життя безкрає.
І про те, що все у світі тягнеться до раю.
І як плачу вечорами, тихенько ридаю.
Мої сльози, мов краплинки
В трави упадають,
Там леліють їх дзвіночки, спатки укладабть,
А мені чомусь не спиться,
Зіроньки не сяють.
Все до тебе, до одного
В думках я літаю.
Подарую тобі казку і зірки, і небо,
Та ціле своє серденько
Віднесу до тебе.


 
KicaДата: П`ятниця, 11/10/14, 20:28 | Повідомлення # 43
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Quote (натуся-галюся)
Я переповнена почуттями шаленими Сльози, сміх, біль, кохання Змішалося усе всередині Я потребую правди і зізнання. Мені потрібно знати де ти, Чи думаєш в цей час про мене, Мені так треба знати з ким ти, Я хочу бути біля тебе. Чому мовчиш, коли твій голос Мені атк зараз необхідний? Чому ховаєш свої очі, Що поглядом мене завжди так гріли?

цЕ схоже на те що зараз зі мною()


Я Катя,я класна,я вся вся какаеио такая)
 
KlandoДата: Середа, 15/07/08, 09:50 | Повідомлення # 44
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
***
Ми антикварні до нестями
і акварельні до білизни,
i многолітні почуттями,
і малолітні ревматизмом.
Вже не керовані тяжінням,
посріблено-позолотілі,
ми дожидаємо успіння
та перевтілюємся в тілі,
коли рости не перестали
з усього тіла тільки вуха,
коли примноженню печалей
сусідствує упадок духа,
не розпрямивши рідні плечі,
не розімкнути ці обійми –
по-підлітковому старечі
і по-старечому лелійні.
 
Ірина Старовойт, із поетичної збірки «Гронінгенський рукопис» 
 http://starylev.com.ua/groningenskyy-rukopys


http://starylev.com.ua/
 
Форум » Розваги » сторінка настрою » вірші про любов!!!!!! (вірші про любов!!!!!!)
  • Сторінка 3 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Пошук: