Я НЕ МОЖУ СКАЗАТИ, ЩО ЛЮБОВ ДЛЯ МЕНЕ СОЛОДКА, АЛЕ ВОНА ІСНУЄ. ІНКОЛИ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЛЮБОВ ОДНОСТОРОННЯ. АЛЕ ЧОМУ ІНКОЛИ? НАСПРАВДІ ЦЕ ТАК І Є. ЛЮДИНА, ЯКУ Я КОХАЛА І КОХАЮ НА МЕНЕ НЕ ЗВЕРТАЄ УВАГИ.ВОНА ЗАХОПЛЮЄТЬСЯ ІНШОЮ. З ЧАСОМ Я НАМАГАЮСЯ ЇЇ ЗАБУТИ, ШУКАЮ ІНШИЙ ОБЄКТ СВОЄЇ УВАГИ, АЛЕ, РОЗЧАРУВАВШИСЬ, ЗГАДУЮ ПОПЕРЕДНЮ ОСОБУ.

ІНКОЛИ НАМАГАЮСЯ ЗРОЗУМІТИ, ЧОМУ ПОДОБАЮСЬ ТИМ ,А НЕ ІНШИМ, АЛА МОЇ РОЗДУМИ МАРНІ.НЕЩОДАВНО Я НАМАГАЛАСЯ ВІДВЕРНУТИ СВОЮ УВАГУ І ПОРИНУТИ У СВІТ КНИЖОК, ТА СПРОБИ БУЛИ НЕВДАЛІ. ВОНИ ЗАКІНЧУВАЛИСЯ ЛИШЕ ТЯЖКИМ ЗІТХАННЯМ І ГІРКИМИ СЛЬОЗАМИ.З КОЖНИМ ДНЕМ, ДІЗНАЮЧИСЬ ВСЕ БІЛЬШЕ ПРО ЖИТТЯ,РОЗЧАРОВУЄШСЯ. ПРОЖИВШИ ЛИШЕ 16 РОКІ, Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО ЖИТТЯ ЖОРСТОКЕ НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ МЕНЕ, АЛЕ Й ДЛЯ БІЛЬШОСТІ. ТА ДАРЕМНО БУЛО Б КАЗАТИ, ЩО ДЛЯ ВСІХ , БО ЦЕ НЕ ТАК.

ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ І НЕ ЗНАЄ, ЩО НА НЕЇ ЧЕКАЄ В МАЙБУТНЬОМУ. ВОНА, ЯК ЧИСТИЙ АРКУШ ПАПЕРУ, НА ЯКОМУ ЖИТТЯ ЗГОДОМ ПИШЕ ТЕ, ЩО ПРИЗНАЧЕНО ДОЛЕЮ.

КАЖУТЬ,ЩО ЛЮДИНА- ЦЕ ІСТОТА, ЯКА ПРИСТОСОВУЄТЬСЯ ДО БУДЬ-ЯКИХ УМОВ. МОЖЕ ЦЕ І ТАК. ТА ХІБА Ж ВОНА БУДЕ ЩАСЛИВОЮ?Я ЗГОДНА, ЩО ЩАСТЯ ДЛЯ КОЖНОГО РІЗНЕ. АЛЕ ЛЮДИНА ЖИВЕ ЛИШЕ ОДИН РАЗ. ТО ХІБА Ж ВОНА НЕ В ПРАВІ ПРОЖИТИ ЙОГО ТАК, ЯК ЇЙ ЦЬОГО ХОЧЕТЬСЯ,А НЕ ТАК,ЯК НАПИСАНО ДОЛЕЮ.

Я ВВАЖАЮ, ЩО ТІЛЬКИ ЛЮДИНА МОЖЕ КОХАТИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ,ТІЛЬКИ В ЇЇ СЕРЦІ МОЖЕ ЖИТИ ЯСКРАВИЙ ВОГНИК НАДІЇ.ТОМУ ДУЖЕ ВАЖКО, КОЛИ НАШІ ЗАПОВІТНІ МРІЇ ПРО ПРИНЦА НА БІЛОМУ КОНІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЛИШЕ ДИТЯЧОЮ КАЗОЧКОЮ.АЛЕ МИ НЕ ПОВИННІ РОЗЧАРОВУВАТИСЬ, А НАВПАКИ ДОБИВАТИСЯ СВОЄЇ МЕТИ І НІКОЛИ НЕ ПОСТУПАТИСЯ.

Я ЗНАЮ,ЩО ЛЮБОВ ЖОРСТОКА, АЛЕ НА ТЕ ВОНА Й ЛЮБОВ.ВОНА НЕ ПОВАЖАЄ СЛАБКИХ,ВОНА ПОВАЖАЄ СИЛЬНИХ. ЛЮБОВ УЧИТЬ НАС ЖИТИ,А,МОЖЕ .НАВІТЬ І ВИЖИВАТИ.АДЖЕ ТІЛЬКИ ПОЄДНАВШИ ДВА СЕРЦЯ, ВОНА СТАЄ НЕПЕРЕМОЖНОЮ