Але як би там не було, школа - величезна частина твого життя. Якщо не можеш змінити ситуацію - міняй відношення до неї! Врешті-решт, краще навчитися отримувати радість від того, чому віддані твої дні. Спробуємо?

"Та навіщо вони мені здалися, ці однокласники"

Знаєш, люди - істоти соціальні. І для того, щоб бути щасливим, потрібно уміти спілкуватися з іншими людьми. Тобі необов'язково ставати кращою подругою цієї дурненької Петракової - але хоч би розуміти її ти цілком можеш навчитися. І бути терплячіше. Так, їй подобається група "Фабрика", а тобі - Tokio Hotel. Ну і що? Вона цілком може виявитися хорошою людиною. А якби не було школи і ти б спілкувалася тільки з тими, кого вибирала (скажімо, на форумі Tokio Hotel в інтернеті) - ти б в житті не дізналася, що і серед тих, хто не розділяє твої смаки, є нормальні люди.

"Училка - ідіотка і прискіпується"

А з чого ти узяла, що світ ідеальний, вчителі - втілення розуму і взагалі все в житті буде так, як "належить"? Світ - різний. І взагалі-то в твоїх силах робити його краще. Якщо до тебе йдуть відверті причіпки, ти цілком можеш поскаржитися на вчителя директорові, батькам - словом, тому, хто може щось змінити. А сидіти і мовчки терпіти всі неприємності - це не показник великого розуму і самостійності (до речі, прогулювати ці "неприємні" заняття - теж).

"Це мені не стане в нагоді"

Упевнена? Взагалі-то шкільна програма - мінімум, необхідний для того, щоб розуміти, як влаштований світ. Не вивчатимеш фізику і астрономію - залишишся на культурному рівні десь біля середньовічної людини, яка вірила, що земля плоска, зірки на небі цвяхами прибиті. І так далі. А тут тобі дають базу знань, з якою ти можеш рухатися далі, - в будь-якому з напрямів.

Отже вибір подальшої професії у тебе максимально широкий. І не треба говорити, що ти вже визначилася з вибором - за довге і цікаве життя, яке у тебе попереду, ти можеш перепробувати тисячу професій. Навіщо себе заздалегідь обмежувати?