У теперішніх батьків маса технічних помічників: це і автоматичні пральні машинки, і відео та радіо няні, блендери, комбайни і т.д. А крім цього ще є підгузники, дитячі вологі серветки і інші цікаві новинки, що допомагають доглядати за малюками.

Та й ставлення до дітей змінилось. Вони розвиваються швидше, швидше стають говорити, швидше й освоюють не тільки хороші, а й погані звички.

Але це не означає, що до дітей потрібно ставитись як до дорослих змалечка.

Зараз стільки порад і від друзів чи знайомих, від колег чи в глянцевих журналах модна довідатись, що не знаєш, на чому зупинитись.

У питанні, як виховувати наступне покоління кожен обирає свою методику. На жаль, іноді вона не спрацьовує. Одні знайомі взагалі не били своїх дітей. Діти, хоч і слухаються батьків, але сильно з ними сваряться.

Інший випадок, коли дитина жила в суровості і її випав шанс поїхати кудись одній: відпочити чи на навчання. Тоді цей хлопець або дівчина відчувають таку свободу, що не хочуть більше повертатись під батьківське крило.

Та це уже в старшому віці.

Мене вразили розповіді знайомих і деякі свої спостереження. Проте, зразу хочу сказати, що не всі батьки однакові. І в наш час є такі, які віддають всю увагу, турботу та любов своїм дітям.

Та зараз мова не про них.

Одна подруга розповіла, що її знайома, яка у двадцятидворічному віці має двох дітей (дві дівчинки), при чому молодша ще немовля, пропиває з чоловіком все. Вона не може навіть прогодувати дітей. Був випадок, коли вони в нетверезому стані гуляли з малюками. Маленька заплакала, бл була голодна, тоді жінка пішла в бар, що знаходився по сусідству і попросила налити у пляшку теплої води. Цим і "нагодувала" крихітку. Старша, як я розумію, теж не обділена увагою, адже її саму іноді залишають з немовлям. Одного разу це ледь не обернулось трагедією, коли крихітка випала з коляски.

Інший випадок: батько на очах у малюка б’є дружину. І хоч дуже сильно любить свого синочка, в нетверезому стані такими сценами залякав його до неможливості.

Особисто мене ніколи не наказували ременем чи ставили в куток на горох.

Мене вразив випадок, коли я їхала в тролейбусі, куди підсіла жінка з хлопчиком років 4-5. Малюк плакав і дуже жалібно благав маму не бити його вдома. Це не здалося грою на публіку. Дитина була серйозно налякана перспективою бути побитою.

Моя сестра розповіла ще одну історію Недавно по телевізорі просто показували кадри з Києва. На одному з них у колясці плакав малюк десь у півтори роки. Його мама спокійно на це дивилась, а тоді дала дитині по лицю.

Моїй дитині рік і п’ять місяців. Я не скажу, що я її не можу вдарити по попі за якусь провину чи накричати на неї. У цього живчика просто кожен день нові пригоди. Але вона у мене одягнута, нагодована і нічого не боїться з того, що можуть зробити тато чи мама. Я іноді залишаю її з іншими, але це люди, які її люблять і ніколи не скривдять. А в багатьох випадках обертаю її настрій на хороший пісенькою, казкою, проханням, запитанням чи прокто посмішкою.

Чому б не посміхнутися й Вам цим малесеньких копіям Вас чи Ваших других половинок. Чому б не обернути дитячі сльози на посмішки, в яких два, шість, дванадцять чи всі тридцять два зуба або їх ще зовсім немає.

Невже наші діти не заслуговують на хвилинку уваги хоча б перед сном, якщо батьки цілий день на роботі.

Батьки мають згадати, який солодкий батьківський поцілунок на ніч і мамина вечірня казочка чи сімейна прогулянка у вихідний до парку, в музей.